Ось, що я записувала у блокнот про поїздку  у Львів:

“Куратори 1-го та 2-го курсів вирішили об’єднатися і організувати поїздку у Львів з метою кращого професійного пізнання. Ми їдемо у центр Шептицького – це  інформаційно-ресурсний центр, бібліотека Українського католицького університету.

Це – щось  неймовірне. Ми збиралися о 5:30 біля  арки. Для цього потрібно було прокинутись дуже рано, але для цього була дуже хороша мотивація – здійснення мрії. Ми у Львові – у серці української національності , а ще смачного чаю та шоколаду)”

Зараз можу доповнити тим, що схожі екскурсії  дуже корисні , оскільки   вони поєднують , згуртовують студентів та по-справжньому надихають. Після візиту до Центру Шептицького, хочеться  аби таких

 інформаційних центрів було побільше. Щоб, бібліотека була “ближчою” до людини, більш практичною, доступнішою, мобільнішою, більш модернізованою.

 

 

“Львів запам’ятався  гарненькими будиночками, приємною атмосферою, гостинністю, туманними дорогами (така погода “зіграла місту на руку”. Адже, це додавало йому загадковості та ще казковості). Львів приїхав

разом зі мною назад в Острог у вигляді сувенірів, запашної кави та фотографій. ”

 

Яскраво пам’ятаю, той тиждень. Він здавався найбільш потужним на події. Та,  згодом час показав і ще більші рівні потужності тижнів, днів. Що пишу про це я:”

 

” Загалом  тиждень вдався насиченим. Особливо цікавим було  свято в якому приймала участь вперше – День академії. Спочатку ми слухали лекцію “Історія Острозької академії”, з допомогою якої я зробила висновок, що пишаюся тим, що навчаюся у 1) Першому вищому навчальному закладі Східної Європи; 2) Закладі, де перші випускники стали провідними спеціалістами України за своїм професійним спрямуванням і мають значний внесок  у  її  науковий розвиток. Тому, нині випускники академії дуже цінуються.

 

Після лекції проводився молебень у монастирі святого Феодосія при академії. Паралельно цьому всі насичено  готувались до ярмарки”Пасіки”. Дівчатка з нашої групи, молодці, підготували хороші страви. Після флешмобу кожен мав змогу купити собі щось смачненьке або якийсь сувенір з емблемою Острога за бджолики ( місцева грошова купюра) , яка діє тільки у День академії ). Разом з цим,  на сцені паралельно проводився аукціон балів. Тобто, студенти боролись за 5 балів з певної спеціальності. “Хто ж більше заплатить за 5 балів із Документознавства (наприклад)”.

 

 

Щодо флешмобу. Протягом двох тижнів першокурсники всіх факультетів вчились як правильно ходити, ставати на стадіоні, аби вийшло щось дійсно видовищне. В день, коли академії виповнився 441 рік, ми відчули у  собі відповідальність за її історію. Ми розуміли, що ми – її частинка. Отож, студенти утворювали годинник, який кожен раз зупинявся, коли стрілка циферблату опинялася навпроти кнопки запуску  В цей момент інша група студентів  стрічками  утворювали цифри року. Тоді,  ведучий розповідав сутність цієї дати для академії ( що відбувалось, до чого призвело) На мій погляд, все вийшло гарно і я досі в захоплені від того, що відбувалось в  День академії”.