Вихідні як завжди промайнули непомітно. Здається, що саме в цей час стрілка годинника починає рухатися удвічі швидше. Зовсім нещодавно я у шортах та футболці ніжилася на сонечку біля гуртожитку та смакувала солодкими яблуками, які було ну дуже важко зірвати з того високого дерева) А зараз вже сніг лежить довкола, усі по-новорічному прикрашають свої кімнати, насолоджуються солодким чаєм з корицею та імбирним печивом. У повітрі відчувається різдвяний настрій) Хоч тільки й середина листопада. Причиною цьому є сніг, він навіяв нам такий настрій!) Ви би тільки бачили, як ми усією кімнатою бігли до вікна, щоб подивитися на перший сніг! Увечір ми займатися тим, що співали різдвяні пісні та колядки) Це була найкраща субота за увесь цей час!
І знаєте, я вже так звикла до цього міста і до академії. Щось є в цих стінах, в аудиторіях, у викладачах. Навіть гуртожиток я вже називаю домом. Я нарешті знаю де яка аудиторія знаходиться, не блукаю у коридорах академії, коли мені нема чим зайнятися, я більше не відчуваю себе зайвою. Усе це стає ніби рідним. Можливо я навіть буду сумувати за академією, коли поїду додому на канікули.
За увесь цей час я ще жодного разу не була вдома. Дуже довго та далеко їхати. Але сум за своїм містом, за школою та рідними починає потроху відходити, бо я нарешті почала вважати академію своєю новою домівкою. І це дуже приємне відчуття)