Так непомітно промайнули майже 2 тижні навчання. Захопливі лекції, багато вільного часу часу, прогулянки з друзями, одногрупниками, і жодних практичних… Скидається на рай, еге ж?

Та ось настав той день, якого всі чекали з острахом. Перше практичне заняття. Кожен готувався як міг. Хтось спокійно вивчив все ще після пар чи ввечері, ну, а хтось сидів до перших півнів, намагаючись осягнути всю теорію з першої лекції політичної географії. Та неважливо, хто як готувався, однаково всі прийшли з величезними зляканими очима.

Перша практична завжди наганяє таку тривогу… Хоча, зрештою, не лише перша. Мабуть, і друга, і третя буде хвилювати нас не менше. Але не варто боятися, хвилюватись – так, але не боятися. Страх паралізує тіло й мозок, не дає нам відкритись і замість розумних, змістовних речень з вуст вилітає такий собі «брєд» в перемішку з постійним затяжним еканням. А от натомість хвилювання змушує нас бути відповідальними, готуватись, і якомога краще. Перше семінарське заняття було хвилюючим та цікавим, пара пролетіла немов півуроку, бо ось так вміють дискутувати МВ-11!