Мені подобалося писати блоги, хоч і всю весну я проспала. О так, весна була насичена і гаряча. Ми всі буквально бігали “в милі” і старалися встигнути все. Навчання, волонтерство, концерти, соціум…

Окей, досить про банальні речі (всім і так ясно, що підготовка до другої сесії – діло непросте).

Коли вже навчання позаду і я збентежено обдумую те, що перший курс уже позаду, хочеться полегшено видихнути і водночас трохи настрашитися: другий курс буде складнішим і хто знає, що він мені принесе. Єдине, що точно знаю – це те, що буду надалі “рвати” всіх і все за те, щоб самореалізуватися у своїй голові, не плакати потім, що “просиділа” студентські роки в гуртожитку і крутитись серед талановитих і розумних людей. І мені подобається, що в ОА це можна робити і кайфувати:)

Майбутні РГМівці – я вам по-доброму заздрю. Ви ще тільки будете отримувати перші нотки ейфорії від атмосфери на факультеті (а вона нереально затишна). Ви ще тільки почнете вчити улюблені чанти на фонці і прикольні ідіоми на практичній англійській. У вас попереду Візитівка, перший (для вас) тиждень факультету і мюзикл (ох вже мені ця мрія про головну роль…)! Перший студентський рік вас змінить, безперечно.

Перший курс навчив мене три штуки:

1)  Не забивати болт

Так, бувають різні непорозуміння, конфлікти і речі, які тебе ламають. І після цього ми у 99% опускаємо руки і “забиваємо болт” на все, що буде далі, мовляв: “Будь, що буде, я тепер безсилий”. Не варто. Постав собі одне єдине запитання – чи я цього справді хочу. І коли відповідь “хочу” – дій.

2) Не лінуватися

Є речі, які робити не обовязково, але інколи вони можуть підкинути класні можливості, знайомства або просто фан. Якщо тобі це під силу, то чому ні? Поділюся з вами хорошою для себе новиною: заради цікавості зняла відео і написала мотивашку на конкурс і, хоча й не виграла, запамяталася суддям і отримала стипендію в Канаду на мовну школу. Канада – чекай мене:) Це дає якусь силу і натхнення пробувати себе у всьому, тому якби я не робила цього через банальну лінь, ой як було б образливо!

3) Нерви в коробочку

Тут коротко – якщо тебе щось не влаштовує, не варто про це голосно оголошувати. Це може бути недоречно і просто зіпсувати настрій тобі і іншим. А настрій дуже заразна штука.

Я ніколи не ділилась з вами, чому обрала саме РГМ, і, можливо, для тих, хто досі не обрав напрямок для себе, це допоможе.

Мені хотілося бути журналістом. Я навіть ШУЖ (Школа Універсального Журналіста) пройшла! Скільки себе пам*ятаю – писала статті в шкільну газету (тут на блогах відігралась хахах). З іноземними завжди все було кул, 7-8 разів на тиждень англійська (типу ділова англійська, країнознавство були в школі), “німецька як сенс життя” і все таке… Проте одного дня я усвідомила, що не хочу писати про події – я хочу бути їхнім засновником\учасником\волонтером. Іноземні мови та РГМ – тут це можливо. Окрім того, що ти вчиш мови, ти починаєш вчитися спілкуватися і трішки краще розбиратися в людях. Чого тільки вартий курс Античної Літератури, який спочатку мені ну зооовсім, відверто кажучи, “не зайшов”, а в другому семестрі я просто жила від пари до пари.

Факультет “іноземних мов” не просто іноземні мови. Тут тобі і наочний приклад психології (англійці з іхніми жартами? німці з їхньою педантичністю?), журналістика (море есе, статті, іноземні журнали). Особисто я відірвалася на сцені, чим нереально пишаюся:)

Ось і все. Було нереально приємно з вами дружити, особливо, коли ви писали мені вконтакті відгуки і ставили запитання про РГМ. Вірніше, про коханий РГМ! Хто вступатиме сюди і має навики гри на гітарі – пишіть у фейсбук, у мені досі сидить один нереалізований проект. Пробачте, що писала\виписувалась несистематично, що могло трішки попсувати ваше враження про мене. Енівей, люблю вас, мої зіроньки, і бажаю вам ловити усі можливості, що випадають на вашому шляху:)