П’ятий тиждень в академії приготував нам просто цілу купу семінарських занять. Але вівторок видався досить приємним і приніс лише позитивні враження. 

 

Наші прекрасні одногрупники, просто майстри в техніці орігамі, Паша і Валерій робили різні красиві штучки і дарували дівчатам. Ніби й дрібничка, а так підняла настрій. Та й досі піднімає, коли бачу їх у своїй кімнаті. Тепер на настільній лампі цвітуть кольору морської хвилі квіти, а під люстрою літає білосніжний журавлик.

Одразу після лекцій наше з Наташою спонтанне рішення і ось ми уже сидимо в автобусі маршрутом Острог-Нетішин. Острог дуже маленьке містечко, й за 4 тижні ми встигли вже вивчити його цілком, отож і вирішили податись у світи. Нетішин ззовні – це зовсім радянське місто, але в тім і дуже чисте та приємне. Нагулялись ми там вдосталь – прошвирнулись по магазинах, прогулялись по тихих вулицях, які здається ніби ніколи й не займав гамір, який так турбує втомлені вулиці великих міст. Таке втихомирене, спокійне місто, де ніхто нікуди не спішить…

Ми хотіли б залишитись там надовше, але перспектива ночувати на цих тихих вулицях спонукала нас поспішити на автобус. А навпроти зупинки ми побачили ось таку красиву фреску.

А ввечері, коли ми вже повернулись додому й встигли повечеряти, на нас чекав ще один сюрприз – приємна журналісточка у светрику із зебрами, найкраща подруга нашої сусідки Марини. Де вона тільки не побувала… Весь вечір ми провели у її приємній компанії, слухаючи неймовірно цікаві, часом смішні до сліз, а часом і сумні історії.