Так дивно…у всіх тих, з ким спілкувався в школі почалося нове життя. У кожного воно різне і по-своєму цікаве.

Ви більше не бачитесь кожного ранку і називаєте друзями зовсім інших людей. Окрім приємних спогадів не залишилось нічого, що вас пов’язує. Життя рухається із шаленою швидкістю. Звичайно, постійно сидіти на одному місті не можна і потрібно рухатися вперед, але іноді поринаєш в якийсь приємний сум за минулим. За тим, чого вже ніколи не повернеш. Можливо, пройде багато років і Острозька академія також залишиться лише маленьким шматочком нашої пам’яті. Якщо задуматись, то зараз я маю майже все з того, про що колись і не мріяла. Тому цей шлях по якому я зараз іду, мабуть, правильний і я не помились з вибором ВНЗ і своєї майбутньої професії.