В першу неділю після 1 вересня я з одногрупниками пішов на Замкову гору, де відбулось святкування з нагоди 100-річчя відкриття музею у замку князів Острозьких. Замкова гора – місце особливе. Здається, тільки переступив за в’їзну браму і опиняєшся в середньовічному Острозі, де все так і залишилось з тих часів. Дух лицарства, віри, звитяг – усе сконцентровано саме тут.

103950025_160424_1547_41

Особливо було цікаво в самому музеї, вхід до якого пролягав через підземелля. Здивувала кількість експонатів та їх незвичайність. Як от макет давнього Острога. Вразив масштаб міста, довжина оборонних мурів та валів, кількість будівель та їхнє чітке гармонічне розміщення стосовно один одного.

articleimages_45651_maket2

Враження від цієї прогулянки міцно закарбувались у моїй пам’яті, тому згодом я написав вірш, що якнайкраще описує побачене:

У небі високо летять птахи,
Вальсують на осінньому балу́.
Як переплетені століть шляхи…
На мурах я дивлюсь у вишину.

А ворон все літа навколо брами.
І враз на площі залунало: “Кар!”.
Я гордо йду острозькими стежками,
Хоч на душі лежить тяжкий тягар.

Звитягою окроплені руїни.
Я вірю, що усе це недарма.
Засяє світочем для України
Оця нескорена свята земля.

800px-%d0%bd%d0%b0%d0%bf%d0%be%d0%bb%d0%b5%d0%be%d0%bd_%d0%be%d1%80%d0%b4%d0%b0-_%d0%be%d1%81%d1%82%d1%80%d0%be%d0%b3