Львів! Як я давно мріяла відвідати місто Лева! Ви навіть і не уявляєте, яке я відчула захоплення, коли нам сказали, що ми поїдемо до Львівської Опери. Нам подарували казку, в якій я завжди мріяла опинитися.
Ранній підйом, нашвидкуруч зроблений сніданок, і от ми нарешті вирушаємо у таку очікувану подорож. Попереду широка дорога і безкраї поля за вікном. Як я це люблю! А автобус у нас, доречі, був дуже модним, із написом “Острозька Академія” і фотографією магістрів, тож усі знали, хто їде у цьому автобусі. Але усе рано чи пізно закінчується, тож і наша дорога привела нас у Львів. Але тут почалося найцікавіше)
Одним поглядом охопити усі ці дива просто неможливо. Ти постійно проходиш одне й те саме місце, але кожного разу воно зовсім інакше. А аромати львівської кави та шоколаду! Ммм! Як можна це не любити!? Усе, що ми бачили, розповісти за один раз просто неможливо. Але я Вам раджу точно одне – відвідайте Дім вчених. Гадаю, що будь-яку людину ця краса вразить до глибини душі, особливо якщо ця людина – сентиментальна студентка.
О шостій годині ми пішли дивитися балет “Ромео та Джульєтта”. І знаєте що? Я назавжди закохалася у балет. Серце вистрибує з грудей, очі просто неможливо відвест. А як чудово грав оркестр! Здавалося, що кожна частина тіла танцюристів була наповнена цією музикою.
І ось все й закінчилося, усі аплодують, а ти розумієш, що з цією виставою закінчується твоя казка, адже пора їхати додому. Але Львів нам зробив ще декілька невеличких подарунків: самотнього саксафоніста, закоханих скрипалів та молодого романтика, що грав на баз-гітарі пісні Вакарчука. Дякую тобі, Леве, за це)
Неможливо описати словами, що я відчувала, коли побачила Львів. Це можна тільки відчути. І знаєте, усі ці почуття настільки захоплюють, що їх хочеться переживати знову і знову. Тож я думаю, що скоро повернуся до тебе, Леве!