Я – СТУДЕНТ! Ні, не так. Я – студент…

Сьогодні я зрозумів, що мівіна – то не вихід. Сьогодні я вперше подивився на ту шухляду, де у нас з хлопцями лежали запаси, привезені з дому. У нас було два пакети гречки, 75 кубиків цукру, 5 пачок рису, декілька банок кабачкової ікри і ціла безліч закаток усіх сортів і кольорів, а також консервована кілька, сардини і паштет. Не те, щоб це був необхідний запас для життя в гуртожитку, але якщо батьки почали накладувати сумки, то їм буває важко зупинитися. Єдине, що викликало у мене побоюванння – це кілька. Ніщо у світі не буває більш бридким і порочним, ніж зроблена в Україні консервована кілька. Я знав, що рано чи пізно, але ми перейдемо і на цю погань.

І все ж, на даний момент у нас ще купа продуктів. І сьогодні ми вирішили варити гречку. До речі, ви знали, що при варінні гречка збільшується в об’ємі в 3-4 рази? Я не знав. Але зараз не про це.

Мабуть, ви все це знаєте, і вам може бути нецікаво, але то було для мене вперше. Тому, як дівчина розповідає подружкам про свій перший раз варіння гречки, так і я про це вам зараз розповім.

Звичайно що у нас є ініціативні хлопці, які одразу сказали, що треба закип’ятити воду і закинути туди гречку. Тобто як з макаронами. До речі, я знаю як варити макарони! Так от. Тільки лише дякуючи моїй кмітливості і прогресивності у поглядах на сучасні знання молоді у варінні гречки, я запропонував подивитися рецепт в Інтернеті. Так-так, рецепт варіння гречки. В Інтернеті. Це і мені зараз здається ні то дивним, ні то смішним, але тоді то була найкраща ініціатива, яка, чесно кажучи, врятували не тільки крупу, але й як я зараз думаю – кастрюльку.

Знаєте, тоді я відчув свою потрібність цьому суспільству. Я врятував усе: гречку, кастрюльку, нерви і своїх голодних співмешканців. Що тут можна додати?

Далі все йде більш типово: два стакани крупи, вдвічі більше води (чотири стакани), і на вогонь. Хоча, казати «на вогонь» якось недоречно. Справа в тому, що у нас тут немає вогню. Тут електроплити. Я так думаю, що рішення встановити саме електричні, а не газові плити продиктоване якимось нещасним випадком, але в тому я невпевнений, та і якщо чесно, то мені все одно.

Також ми, як вже дорослі люди, вирішили не лінуватися і зробити зажарку. На цей час у нас були цибуля і морква, а більшого нам і не треба. Хоча, треба. Нам потрібна була тертушка, щоб натерти моркву, але у нас її не було.

Тут невеликий авторський відступ: я до цього моменту не знав, що наша «тёрка» українською – то тертушка. І, чесно кажучи, перед цим відступом я довго сміявся, але вже зараз я у нормі і пишу далі. Це слово стало моїм улюбленим, але після слова «спелачка». Знаєте, що це таке? Це так на Закарпатті називається половник. Дуже миле слово 🙂

І все ж, щодо гречки і зажарки. Так як тертушки у нас немає, то ми вирішили просто нарізати моркву. І, справді кажучи, так набагато смачніше. Можете спробувати, якщо ніколи так не робили – шматочки смачніші за натерті полоски, які майже не відчуваються.

Загалом, гречка вийшла дуже смачною. Забув тільки сказати, що ми її ще посолили. Так от, на мій розсуд, столова ложка з невеличкою горкою на два стакани гречки – то ідеальний варіант. Звичайно що ми ще будемо експериментувати, але візьміть це собі до уваги, якщо якось готуватимете гречу вперше – ложку на два стакани.

Хоча, знаєте, є і мінуси. Так-так, як би дивно це не звучало. Якщо тарілки, ложки/вилки і кастрюлька після прийому їжі полежать хоч хвилин 20, то відмивати ви їх будете дуже довго. У всякому випадку, якщо у вас немає такої, знаєте, залізної мочалки. Просто у нас її немає, то довелось «трохи» помучитися. А загалом – воно того варте!