Хей-хей! Усім доброго ранечку! Після тривалої паузи довжиною у майже 2 місяці, блогери академії знорвух сідають за ноутбуки. Не знаю як ви, але я страшенно скучила💕

за канікули відвикла писати, надіюсь не залежати зараз

Всі люди втомлюються. Від навчання, від подій, від життя надто активного і життя надто пасивного. Від улюбленої пісні, яку вже заслухали до дірок, і від пошуку тої самої пісні, коли ви випадково почули її в маршрутці. Власне тому усім нам потрібен відпочинок. Саме з такими думками я поверталася додому з академії в грудні. Адже втомилася від самої себе.
#1звернітьувагу: з академії. Говорити про Острог і Острозьку академію спудеї стараються як про речі, не пов’язані між собою. Хай пробачать мені усі острожани, але особисто мені різниця суттєва.
“Ой, а в Острозі мабуть така нудьга?”, – ось яке питання я задавала самій собі, а тепер чую від абітурієнтів перед вступом. І це цілком нормально. Порівнюючи О з величним Києвом, специфічино-атмосферним Львовом і іншими великими містами, куди майбутні студенти прагнуть потрапити і влаштувати надалі своє життя, Острог здається надто тихим і нецікавим. #2зверніть
увагу : Острог. Бо, переступаючи поріг академії, ви потрапляєте в інший Світ. Де коридори практично кишать оголошеннями і ярмарками, сцени засвічені талановитою молоддю, академічний парк втішає замучених студентів, а привітні викладачі радо кивають головою при зустрічі. Та що там казати – у нас навіть повір’я є: “Побачиш Пасічника перед модулем – здаси на відмінно”. Але тсс, я вам цього не казала:) Anyway, кожен має те, у що сам вірить.
Чи варто мені казати про мою улюблену академічну кав’ярню, чиї стіни чули океан секретів, сміху і розчарованих чи навпаки піднесених монологів? І кавою там смачно пахне:)
Десятки неймовірних гуртків, підготовка до різних заходів і різні активи поза парами примушують вкортре задати собі питання: академія забирає тебе на цілісінький (чи як каже мій товариш Макс “всенький”😂) день, чи ти віддаєш себе академії?
Проте, в кожній бочці меду завжди знайдеться ложка дьогтю. По-перше, вкінці семестру мені хотілося вбитися, без перебільшень. Стараючись бути “всюди” я ледь не залишилась ні з чим. А в інших випадках так і вийшло. Тому моя вам, зіроньки, порада: не розганяйтесь так як я.
По-друге, навчання. Ті, хто планує навчатися на РГМі – часу не буде. І ще порада від мене: зубарте дефініції:) Особисто в мене з цим був прокол.

Отже, не лінуйтесь, не бійтесь і просто кайфуйте від навчання (так як роблю це я)! Беріть по максимуму з Академії і все буде супер!)