Довго ж я не писала! У лютому так завжди – не помічаєш, коли один день змінює інший. Та нічого, я виправлюсь.
Перший тиждень видався важким. Довелося знову звикати до всього, що мене оточує. Певний час навіть сумувала. Коли вранці прокинулася у потязі, то чогось мені думалося, що я їду додому. Але я їхала в Острог. У суботу я вже була в гуртожитку, а наступного дня приїхали дівчата, тому мені не довелося сумувати. І тут почалися пари. Я й забула, як це важко всидіти на одному місці 80 хвилин) З’явилися нові предмети: філософія, статистика та інформатика. І знаєте, ніколи не думала, що мені так буде цікаво вивчати інформатику. Якщо відверто, то я взагалі у школі її не вчила, а з комп’ютерами я на “ви”. Тепер я розумію, що не достатньо вчителю просто дозволяти нам грати у різні ігри, а потрібно вміти так викладати інформацію, щоб діти дійсно зацікавились.
Що ж щодо філософії, то важко сказати взагалі щось:) Раніше мені здавалося, що по життю я справжній філософ, що я можу зрозуміти багато чого, та зараз…) Але я намагаюся передчасно не засмучуватися. Практичні ще не почалися, тож можливо до того часу я хоч щось зрозумію з того, що нам хоче донести наш викладач.
До речі, стипендію підвищили. Тож зараз ми вже отримуємо 1100. Але разом з цим підвищили плату за проживання та навчання. Не на багато звичайно, та все ж. І це пов’язують з підвищенням мінімальної заробітної плати. Якось так:)