Учорашня зустріч на подвір’ї  з Наталкою, яка вчила слова на англійську, дещо змінила мої плани на наступний день. Вона розповіла, що буде розіграна вистава “Танець замерзлої мрії” у рамках сертифікатної програми (скільки сертифікатних в ОА!). Наталя мене трішки заінтригувала, адже тільки починавши розповідати щось про сюжет, одразу припиняла і так декілька разів. Спойлерів не було і тому, аби вгамувати свою цікавість, я вирішила піти. Наступного дня я побачила таке вже оголошення на Підслухано ОА.

frcBLNzmZ7c

Опишу свій день 20 квітня з 18.00. До 18.24 я просто готувалась до практичних, а тоді прийшла до мене Вероніка, з якою було домовлено разом піти на виставу. Не розуміла, чому так рано, адже до КМЦ йти 2 хв від сили. Я почала збиратись дещо швидше на вмовляння Вероніки. Вийшли, і десь о 18. 52 сиділи у залі. А вона була права, що місць не було б, якби не пришвидшились. Людей, і справді, було багатенько.

Почалось все з представлення сертифікатної програми “Мистецтво самопрезентації” для діток. Двоє дівчат у гарних платтях, які були ведучими, оголошували учасників. Видачею сертифікатів закінчився концерт маленьких комашок. До речі, дітки мали чудові вбрання, на сцені почували себе доволі вільно, не губились. Одним словом, молодці.

Інша частина вечору – це вже вистава дорослих.

Вона почалась тим, що герої прикрашають ялинку. Сміються, радіють, кидаються сніжками. В одну мить гра переноситься у кімнату будинку, в якій розміщені диван і полиці, набиті книжками.  Відбувається знайомство глядача з акторами і ролями, які вони грають. Спершу навіть не сказала б, що кімната цього будинку  є не просто звичайною кімнатою, а скоріше зал, де свій час проводять божевільні. Одним словом, це  психлікарня.

Усі божельні з нетерпінням чекають приїзду невідомої Місіс Севідж. До цього залу її проводить лікар. Тим часом, усі актори заховались за диван.

До речі, треба  назвати основних дійових осіб:

Місіс СевіджФлоренс, Фері, МеріБафі, Джефрі, Медсестра, Педі, Лікар-психолог.

Відбувається знайомство Місіс Севідж з усіма психами. Але, стосовно них я використала не цілком доречне слово. Це знаєте, можна сказати, що людина – працівник, але хоч вона і ходить на роботу, але не виконує жодних обов’язків. То так і з цими людьми. Зазвичай ми встановлюємо рамки того, як жити, а хто в них не вписується – псих (ненавиджу прагматизм).

Дуже сподобалась фраза одного з героїв:”Якщо заснути, то нинішній день скінчиться, а коли кінчається “сьогодні”, починається “завтра”. У сьогоднішньому дні ми впевнені. А хто знає, що може трапитися завтра? Тільки в сьогоднішньтому дні наша впевненість”.

Не хочу переказувати весь зміст вистави, але ще трошки додам.

Уся відбувається навколо Місіс Севідж. Вона розповідає свої життєві ситуації і разом з психологом намагаються повернутися до них,  вирішити, уявити більш краще закінчення того чи іншого моменту життя, що врешті решт приводить до повного видужання хворої.

Можна було виявити, що головна героїня – насправді, мужня жінка, на долю якою випало багато негараздів.

Психи, психи, але розумні слова кажуть. Такі як: Якби люди ходили іноді краями килимів, то килими протиралися б не тільки посередині…” або ж “Мудро чинить той, хто говорить мало, але найбільша мудрість – це зовсім нічого не говорити”.

Сподобались останні слова психолога, які я, на жаль, не дуже запам’ятала. Потрібне, знаєте, з голови вилітає.

Актори, співці, танцюристи проявили себе з найкращої сторони. Не тільки змогли реалізувати свої таланти, а й детально донести глядачу, що хотіли сказати у тій чи іншій сцені.

Танцювали по-новому. Імпровізовано. За це їм окрема дяка, адже зараз на рандомні рухи та особливо на сцені мало хто здатен. Загалом, прикольно вийшло.

Мене вразило, що аматори зіграли дуже чуттєво. Бачила багато людей, які не могли стримати сліз ( показник! Глядачі у захваті).

Що не сподобалось:  Діти постійно кричали. Гаразд, якщо одна – дві дитини, а там неймовірна кількість їх була. Кричали так, що виставу не було часом чути.

Жити – це гаяти час? Та, ні час проведений з задоволенням не вважається витраченим. Ось до чого “Танец замерзлої мрії” є прикладом гарно проведеного часу. Я інколи дивуюсь від людей, які мають можливість відвідати культурно – масовий захід, а вони просто ігнорують це. Прикро і сумно за них. А час, який пройшов у КМЦ – витрачений….але з задоволенням. Побільше б таких моментів.

Ганна Бонка, актор – Місіс Севдж, на кінець вечора сказала (не пам’ятаю дослівно), що коли вперше приїхала у це місто попросила одну жіночку розповісти про місто в 1 реченні. Та жіночка дещо розгубилась, мовля, як це в одне речення вмістити про Острог всю інформацію. Трішки подумавши, вона сказала про два заклади. Перший,  апріорі, Острозька академія, а інше – це психлікарня.

Тепер ці слова знайшли нове тлумачення.

Головне, не забувайте, почати грати у театрі може кожен, неважливо, який вік спеціальність чи соціальний стан. Знайте, мистецтво ліпить з нас людей.