П’ятниця 23.12.2016
Приїхала додому з міста О і на 100% можу сказати, що я загубилася. Розумію, що це абсолютно ненормально, бо “вдома” є “вдома”, але що маю – те пишу. В мене хоч і найсумніші, часом, блоги, зате найчесніші.
Отже, поки всі нормальні сумлінні спудеї закрили сесію, а зараз тішаться і прикрашають ялинку, я прикрашаю свій мозок конспектами з СУЛМ (Сучасна Українська Літературна Мова). Новорічний настрій? Ні, не в курсі. Проте навіть в цьому зараз стараюся знайти плюс:) Є нагода ще деньок цього року провести в місті О, адже в місті Рі я проведу цілий місяць.

Насправді нереально важко останнім часом знайти тему для блогів, тому єдиний хороший вихід – це просто поговорити з вами. Інколи прикро, що немає функції коментарів, бо цікаво що б ви відповіли на мої риторично-провокативні запитання. Принаймні, я дуже надіюсь, що вони провокативні, бо коли тебе хоч якісь рядки хоч до чогось таки спонукають – то є вдалі рядки.

Енівей – жодного разу не пожаліла, що веду ці блоги. Ще з самого початку знала, що нізащо не стану писати просто звіт подій чи вражень від чогось, і радію як мала дитина, коли вам цікаво. А контингент читачів, як виявилось, тут доволі різний. Уявіть тільки мою реакцію, коли після того, як кожен раз я називаю вас зіроньками, виявляється, що блоги читають викладачі:) Окей, ви всі у мене зіроньки!❤

Отже, чому все таки варто вести блог академії?Передусім – ви самі маєте змогу спостерігати за зміною свого сприйняття навіть найбанальніших речей (by the way, ви помітили, що я перестала так багато писати про каву?) Далі – це безперечно розвиток. Вміння формулювати думку, яка найточніше передасть емоції – ось кінцевий результат за 4 місяці блогів:) Третій пункт – віддача. Ти думаєш, що все, що ти пишеш далі просто піде в шухляду. А тут виявляється, що ні:) І тебе реально читають. Це гріє душу.

Ще зрозуміла, що жодного разу не викладала фото до блогів – а це превеликий мінус. Глобальний мінусяка:( Дозволите трішки виправитись, додавши в цей пост трішки безглуздих буденних фото?