Хочу розповісти про одне із найвідоміших місць Острога – дамбу.

Кожен справжній спудей(то так називаються студенти академії) хоч раз там побував.

А ми вирішили поєднати приємне з корисним, тому вирушили на дамбу не лише красою природи милуватися, а й знань набратися, кожному студенту необхідних.

 

Прокинувшись вранці і вчетверте за два дні поснідавши борщем( мамо, звісно я їм три рази на день), я замислилася над своїм днем. Чим би зайнятися?

В Острозі, щоб ви знали, ви або вчитеся, або вчитеся.

Розваг, якщо ви їх собі самі не влаштуєте, не так вже й багато. За те, всі добре вчаться)

Так от, моя люба подруга і за сумісництвом коліжанка, домовилася із хлопцем з 4-го курсу, щоб він нас провів на цю дамбу, заодно і порозповідав про премудрості студентського життя.

Це було прекрасним варіантом часопроведення, особливо впорівнянні із моєю суботою, коли я весь день вчила літературознавство(ні, насправді це дуже класний предмет, але вчити його цілий день, то вже занадто).

Так от, ми вирішили іти туди під вечір, тому що початок цієї осенні нас радував дуже спекотною погодою і вдень було неможливо знаходитися на вулиці. Але я не хотіла сидіти до вечора вдома сама, наодинці із літературознавством, тому я вирушила на екскурсію у 10-й гуртожиток( сама поки живу на квартирі). Там проживає подруга-коліжанка.

Гуртожиток мені сподобався, досить непогано. До неї там жили якісь дуже творчі особистості, тому стіни в кімнаті були гарно розмальовані.

Ми з подругою посиділи, поговорили і непомітно настав вечір.

Ми пішли на зустріч із 4-курсником, він був не сам, а із хорошою дівчиною із РГМ( інтелектуальні камікадзе).

Ну ми і вирушили у дорогу далеку.

Йти туди було дещо важко, якщо ви колись туди зберетеся, то візьміть взуття, яке абсолютно не шкода.

Хоча, можливо, вам повезе і зроблять нормальну дорогу. У моєму ж випадку, там лежало просто каміння і йти було дуже важко. Але ось ми дісталися цілі.

20160911_190332

 

Це і справді дуже гарне місце, якщо не брати до уваги місцевих п’яничок і рибалок(хоча це майже те саме).

Вода була красивою, трішки блакитною, трішки рожевою. Сонце вже майже зайшло і було дуже романтично.

І хоча великими буквами на бетоні пише “Купатися заборонено”, люди там плавають( сміливці, до атомної станції рукою подати, хоча, як казав наш друг, він тут купався і третя рука у нього не з’явилася, але я б все одно не ризкнула, та я й плавати не вмію).

Надивившися на ці красоти( воду, не п’янчуг), ми почали вертатися додому, бо ці нетішинські комарі дістали.

По дорозі ми дізналися багато цікавого про академію і все таке.

Але це конфіденційна інформація (якщо тут є майбутні філологи, то якось теж влаштуємо зустріч із вами).

От так ми набралися натхнення і досвіду, зрозуміли, що вчитися буде таки важко(мама,забери мене), але воно того варте (бути розумним  – круто)).