Хей, привіт) Я знову з вами. Не писала вам давно, тому що нас накрила сесія. Це було страшенно важко. Недоспані ночі, тому що роботи було багацько і доводилось сидіти до глибокої ніченьки. Не хотілося їсти, тому що рівень переживання та нервів давно вже перейшов свою межу. Не було ніякого настрою, тому що хотілося просто сховатися від усього. Звучить дуже страшно. Це доросле життя, абітурієнти) І воно складне, і дуже боляче б’є…

Але ми це все пройшли, пережили, всі лишились живі, але от чи здорові) Особисто, я вже другий тиждень хворію, тому що затягнула з лікуванням застуди. Скажу чесно, я не дуже задоволена результатом свого навчання, але в цьому винна лише я і тільки я. Проте, я виправлюсь) Обіцяю.

На щастя, у нас не було ніяких іспитів, це була просто атака модулів( контрльних робіт, зазвичай у вигляді тестів) Я страшенно рада, що ми пережили нашу перщу сесію, і відтепер ми стправжні спудеї. Запам’ятайте, справжніми студентами стають лише після першої сесії. Пройшовши це випробування, ви тепер не школярі чи абітурієнти, а офіційні студенти)

Тепер я вдома. Тепер ось нарешті настав омріяний відпочинок( осінніх канікул у нас не було). Тепер кожними днями валяюсь в ліжку. Проте, це трошки починає набридати. Нам є чим зайнятись на канікулах, тому що ми маємо завдання на самостійне опрацювання. Це для того, аби ми нічого не забули за час омріяного відпочинку)

Ось сиджу зараз і розумію, що вже сумую за своїм РГМом. Сумую за своїм гуртожитком, до речі, я переселилась в інший. Я згадую перші дні в академії, і розумію, як ж все змінилось за цей час. Згадую, як я переживала стосовно першого дня, адже не знала, що ж робити і куди йти. Проте, це все пройшо з часом. Тепер ми більш пристосовані та обізнані.

Скільки разів я за ці чотири місяці казала собі never give up. І кажу вам зараз, ніколи, чуєте, ніколи в цьому житті не вішайте носа, не здавайтесь, йдіть до останнього, незважаючи ні на що. Я страшенно хочу, аби в наступному році, який вже наступного тижня прийде до нас, всі ті абітурієнти, які страшенно горять бажанням вступити в Острозьку академію, аби вони всі вступили. Адже, ОА-дійсно круте місце. Тепер це частинка мого життя, без якої я вже не можу уявити своє подальше житття.

Я вдячна долі, що вона закинула мене саме сюди, адже я знайшла багацько-багацько новий друзів, без я вже також не уявляю своє життя далі. Так, студентське життя складне, але досить сидіти біля мами, треба ставати дорослим, треба змінюватись.

Біжу наряджати ялинку) Цей рік я буду пам’ятати завжди, адже він змінив моє життя.

Всіх-всіх з прийдешніми святами) Одягайтесь тепло і не хворійте)

І ніколи, чуєте, ніколи не здавайтесь)

Хей, 2017, чуєш, не підведи)

P.S. я і надалі збираюсь вести блог.