Перше моє знайомство з НаУ “Острозька академія” відбулося в  День Відкритих дверей. Пригадуючи його, я можу спиратися лише на приємні спогади: зустріч з ректором, екскурсія та можливість побувати на різних обраних тобою лекціях. Насправді, не потрібно було багато часу, аби я зрозуміла, що це моє. Пам’ятаю бажання дізнаватися про академію більше та більше. У перший день знайомства я просто не хотіла її покидати, їхати додому. Я спілкувалася зі студентами, проходила поміж аудиторіями, серед усієї природньої, ландшафтної краси та відчувала цей університет повністю, дихала з ним одним повітрям та продовжувала мріяти про навчання саме тут. Згодом, це стало моєю мотивацією під час підготовки до ЗНО. Це справді  допомагало. Майже  щодня я відвідувала сайт ОА та перечитувала весь контент. Я була схожою до фаната грандіозного ВНЗ. Невдовзі, весь напружений період здачі тестування закінчився та розпочалась нова “ера” хвилювань та тисячі запитань – вступна кампанія. Я навіть рада, що цей період був у моєму житті, оскільки він зробив мене сильнішою, витривалішою, відповідальнішою за  власні поставлені цілі. Це все змінювало мій світогляд та згодом дало прекрасний результат- здійснення мрії – я вступила до Національного університету “Острозька академія” на спеціальність “Інформаційна, бібліотечна та архівна справа” факультету Політико-інформаційного менеджменту.

І ось, нарешті,  1 вересня – знаменний день –  початок студентського життя. З самого ранку в голові тільки й лунало усвідомлення цього.  Загалом я мала дуже багато приємних емоцій. Наявність  статусу “студента Острозької академії” прищеплювало додаткові відчуття  відповідальності  та невимовної радості. Перед початком усього дійства наша група, Д-11(Документознавство),  познайомилася зі своїм новим наставником-порадником, з нашою куратором, Прасюк Оксаною Валентинівною. Хочу відмітити (для тих, хто не знає), що в Острозькій академії кожна група першокурсників отримує свого куратора, який допомагає у вирішенні будь-яких питань, що стосуються навчання та громадсько-культурної діяльності в ОА. Та, звичайно, є ще й студкуратори – це студенти старших курсів тієї ж  спеціальності, які покликані ділитися досвідом та заспокоювати хвилювання новачків.  Не можу не згадати корисну  працю студкураторів – створення в соціальних мережах бесід одногрупників задля  швидшої адаптації  та знайомства з майбутніми колегами. Ректор додатково пропонує називати одна  одну ще й “коліжанками”. Мені подобається, адже, це дуже підходить для нашої групи із 14 юних, неординарних та мегачудових дівчат. Так, саме дівчат. Тому, нашу  групу в ОА практично всі  називають найкращою. Що ж, будемо старатися,  аби бути справді найкращими. Розпочалася  церемонія, грає музика, шикуються всі групи першокурсників. Ректор урочисто привітав усі факультети з початком нового навчального року та гучно промовив: “Віват, факультету Політико-інформаційного менеджменту”,  на що ми також не менш гучно мали відповісти “Віват”. Родзинкою цього всього є неофіційний конкурс на визначення найголоснішого факультету.  Зайнявши своє місце в ряду одногрупників  біля сцени та  проспівавши гімн, ми перейшли до найтрепетнішого та найважливішого моменту Посвяти в студенти. Швиденько кожному студенту роздали Біблію. Далі,  кожен, тримаючи руку на ній, перед  небом, присутніми, батьками, викладачами та вже рідною Альма-матір’ю склав клятву. Найяскравішим відчуттям були “мурашки”.  Слухаю ректора, вловлюю кожне слово.  Відчуття відповідальності та усвідомлення початку нового життя – переповнюють. На очі навертаються сльози.  Справді, я хотіла плакати від щастя. Це – мегакласно, урочисто та неперевершено – так як я і хотіла!

Після церемонії ми, вже офіційні студенти Острозької академії, відправилися на першу лекцію. Я охарактеризувала її як демо-версію, оскільки вона  проводилась всього 30 хвилин із 120- ти нам далі призначених. Це була  лекція філософії, яка мені дуже сподобалася.

А задля  крутого та незабутнього закінчення дня  всіх студентів запросили на “Співанку”.

Ця подія відбувається щороку. Від неї в захваті кожен, кількість присутніх свідчила про це. Дуже дякую за подаровану Біблію та клятву, промовлену на ній. Нехай слова, сказані нами, першокурсниками, стануть стимулом до звершення все нових та нових висот. Бажаю дотриматися всього того, що пообіцяли,  та стати гідними спудеями рідної Альма-матер.

Нехай будуть досягнені цілі та здійснені мрії, навчання буде успішним та мегапродуктивним. Всім студентам та викладачам бажаю  терпіння та творчої наснаги.

Та,  як писалося у привітанні ректорату: “Нехай новий навчальний рік буде багатим на успіхи та на наші спільні перемоги… міцного здоров’я, щастя, впевненості у своїх силах та Божого благословення!

Vivat, Vivat, Vivat!!!