В Острозькій академії досить таки на високому рівні розвинуте волонтерство. Як на мене, то це дуже потрібне заняття,особливо в наш час. Оскільки раніше в мене просто не було можливості цим займатись, то тут я одразу ж скористалась такою можливістю і записалась у волонтерський корпус. 

Вчора я вперше плела маскувальну сітку, яка згодом буде відправлена в зону АТО. Можливо, колись саме вона врятує чиєсь життя. Зачепивши  цю тему, розкажу одразу про зустріч зі студентом третього курсу гуманітарного факультету Олександром Чорним. Він зумів поєднати війну з навчанням. Потрібно мати надзвичайно сильний характер, щоб покинути все і піти добровольцем в АТО. Так зараз зможе не кожен. Також хлопець дав настанову для першокурсників: «Не будьте байдужими, не опускайте руки та йдіть до своєї мети». Побувавши на подібних заходах, завжди залишається на душі якийсь осадок. От ми тут спокійно собі живемо, ходимо на навчання, святкуємо дні народження, відпочиваємо, а десь там помирають люди. І ми буває навіть забуваємо про це. Звичайно, в нашій країні дуже багато людей і всі не можуть мислити однаково, але я дуже поважаю тих, хто тверезо оцінює ситуацію і йде захищати свою країну. Не дивлячись на те, що життя там може обірватися в будь-яку хвилину, а вдома залишаються самі родини  з маленькими дітьми, батьки, друзі. Це справжні герої нашого часу.