Бурхливі київські вихідні закінчилися швидко і яскраво. Ось я вже виїхала зі столиці автобусом Київ-Почаїв.

Основні речі, які я дізналася на лекціях за цей тиждень:

  • Люди, які ставлять філософію першою парою – найкращі люди на землі.
  • Люди, які не ставлять першу пару – створені для роботи в університеті.
  • Краще не спати на інформатиці.
  • Якщо політичну географію веде Рудько, то вам неймовірно пощастило.
  • Ти або вчиш англійську, або навіщо ти тоді вступав на міжнародні відносини?
  • Англійську повинні викладати лише чоловіки.
  • Коли школу закінчував з книжками С1, переходити на В1 приємно.
  • МВ не пише на першому курсі курсову (“еліта”).

image

Основні речі, які я дізналася поза лекціями:

  • М’яка вода може звести з розуму.
  • Жити один на один з собою без Інтернету – вбивчо.
  • Для деяких людей, які налаштовують Інтернет в Острозі, є свій котел в Пеклі.
  • Розробники Скайпу точно врятували сотні життів і ці ж сотні змусили не спати ночами.
  • Макарони можна варити, смажити, робити з них салат, додавати різні заправки.
  • 100 гр макарон для маленької дівчинки, яка їсть такі ж маленькі порції, вистачить на 4 прийоми їжі.
  • Якщо в будинку йде ремонт, то мити підлогу в квартирі варто частіше.
  • І головне: гаряче сирим не буває.

А після того, як я додала вам трохи життєвої мудрості, все ж потрібно розказати вам про те, на що з великим нетерпінням чекає кожен студент, який себе хоч трохи поважає – НЕОФІЦІЙНА ПОСВЯТА.

image

Ми йдемо по Україні: від степів до гір, від лісів до морів — звідусіль виходимо на прадавні шляхи, і немає нам ліку…
А йдемо ми на ДАМБУ! Йти було довго, але весело і в якийсь момент я зрозуміла, що саме ця дорога нас і зблизила. Хочеш йти далеко – йди з кимось.

Ми дісталися до прекрасних краєвидів Хмельницької АЕС і розташувалися на полянці. Старші курси підібрали під мужнє крило наших хлопців і пішли розпалювати вогнище. А ми відпочивали, а що? Хтось метушився, щось робив, але загалом всі знайомилися один з одним і з іншими курсами.
Ми грали в ігри, сміялися, знайомилися, ділилися емоціями, історіями, почуттями, мріями, говорили про себе, про інших, про життя, питали, дізнавалися, дивувалися. Ми стали чимось єдиним і неповторним.

Ми були дуже різні. Ми читали різні книжки, носили під серцем різні страхи і бачили різні сни. Але поки ми були поруч, це не мало ніякого значення. © Макс Фрай

image

Настав час моменту “сакрального об’єднання” – неофіційної клятви справжнього студента. Ми взялися за руки і обіцяли вчитися і розважатися, клялися самі собі вести себе гарно, але не завжди, вчитися, але не завжди і відпочивати (завжди), бо як казав Рудько: “Людей, які не розважаються, я підозрюю.”
І ми вирушили додому..

Не дивлячись на те, що мої слова зібрали 5 вигуків “Ти з КИЄВА?!” (один з них груповий), що ми трохи замерзли і нас покусали комарі, що я до цього ніч дуже погано спала (майже не спала) і завтра на 6:45 на ранкову руханку з ректором, але ми були ЩАСЛИВІ і більш нічого не мало значення…

image

Епілог.
6:45 : ви знущаєтесь?!

ВАДЯ! ВАДЯ! ВАДЯ! 👏😆🎊